Судова практика у справах про усиновлення в період воєнного стану

1. Постановою Верховного Суду від 19.08.2026 № 450/3295/24 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про усиновлення. Суд касаційної інстанції зазначив, що проживання дитини із матір’ю та заявником, а також його участь у вихованні доньки дружини не є безумовною підставою для усиновлення дитини вітчимом навіть за наявності формальної згоди обох батьків і дитини. Дитина далі спілкується з батьком і має намір це робити як телефоном, так і особисто, батько постійно надсилав їй подарунки, іграшки, кошти. Тобто сімейний зв’язок доньки з її батьком не є розірваним. Відсутні будь-які ознаки того, що батько більше не бажає бачити, чути його дитину, брати участь у її житті, у вихованні й утриманні доньки. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявник не підтвердив мотиви, на підставі яких він виявив бажання усиновити дитину, а також не обґрунтував, що саме у випадку усиновлення він дбатиме про її найкращі інтереси для забезпечення стабільних і гармонійних умов її життя. Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що: відносини заявника та дитини є формальними, беззмістовними, нейтральними; із заявником у дитини немає стійкого емоційного зв’язку, який ґрунтується на почуттях взаємної любові та поваги; заявник не переконав суд у тому, що вважає доньку дружини власною дитиною та має почуття батьківства до неї; дитина не висловлює сімейних почуттів до заявника, не сприймає його як батька та не має до нього почуттів як до батька, прихильніше ставиться до рідного батька, з яким підтримує відносини, а заявник теж не має до дитини почуттів як батько до доньки; висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, у ньому немає оцінки відповідності усиновлення інтересам дитини; заявник не підтвердив наявність у нього постійного доходу; відсутні переконливі мотиви його бажання усиновити дитину; її усиновлення заявником не буде відповідати інтересам дитини; дії заявника є створенням штучних умов для отримання відстрочки від призову під час мобілізації.

2.Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківськом області від 26.06.2026 № 341/727/26, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15.10.2026, у задоволенні заяви про усиновлення відмовлено. Суд виходив з того, що у зазначеній категорії справ суд повинен встановити чи відповідає усиновлення інтересам дитини і якими мотивами керуються усиновитель. При цьому, права та інтереси дитини є пріоритетними порівняно з правами та інтересами усиновлювача. Мотиви усиновлення не повинні бути корисливими, переслідувати будь-які інші цілі ніж ті, що пов`язані із бажанням прихистити дитину, дати їй сім`ю, сімейний затишок, можливість отримати добре виховання, навчання та утримання від усиновлювача. Дослідивши фактичні обставини справи, відносини між заявником та його дружиною, суд установив, що заявник і його дружина проживають разом з 2021 року, а з червня 2025 року у зареєстрованому шлюбі. Проте, лише у після мобілізації заявника він ініціював питання про усиновлення, і ці події, на думку суду, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку. На думку суду, це певним чином характеризує усиновителя і ставить під сумнів безкорисливість мотивів усиновлення. Cуд дійшов висновку про те, що фактично бажання усиновлення дитини під час воєнного стану заявником може бути пов`язане із його бажанням звільнитися з військової служби. Такі обставини свідчать про те, що інтереси заявника превалюють над інтересами неповнолітньої дитини, а інтереси дитини є другорядними. Суд також ураховує, що заявник не в повній мірі виконує батьківські обов’язки щодо двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу, сплачуючи лише визначені судом аліменти.

3. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області 14.04.2026 № 686/20668/25, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.06.2026, у задоволенні заяви про усиновлення відмовлено. Суд виходив з того, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховуються обставини, передбачені ст. 224 СК України. Суд враховував, що в судовому засіданні заявник не зміг назвати ні дати, ні місяця, ні року народження дітей. Суд також взяв до уваги, що житло, яким володіє заявник, не є достатнім для забезпечення необхідних потреб дітей. Окрім того, суд враховує, що заявник тричі притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.172-20 КУпАП, за що двічі накладено стягнення у розмірі 17 000 грн та одне стягнення у виді адміністративного арешту з утриманням на гауптвахті на строк 10 діб. Суд критично оцінив висновок Органу опіки та піклування, оскільки дійсні відносини між заявником та дітьми не з’ясовані, не зібрано повні характеризуючи дані заявника, не перевірено дійсні обставини усиновлення, не з’ясовано, які стосунки склалися між дітьми та заявником, не з’ясовано справжню мету та мотиви, на підставі яких заявник бажає усиновити дітей, що є головним у забезпеченні найкращих інтересів дитини.

4. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24.09.2024 № 589/3755/24, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 30.09.2025, у задоволенні заяви про усиновлення відмовлено. Рішення судів мотивовано тим, що подана заява про усиновлення зумовлена не бажанням юридично оформити вже існуючий родинний зв’язок, а бажанням досягти іншого правового наслідку, зокрема набуття дитиною права на державну допомогу у випадку його смерті, як зазначає заявник, або, як логічно припустити, з метою звільнення заявника з військової служби, як такого, що має на утриманні трьох і більше дітей. Адже, за словами дитини, її бабуся, мати та сам заявник неодноразово обговорювали з нею свої побоювання, що заявник, будучи військовослужбовцем, може загинути. Заслухавши дитину, у суду не склалось переконання, що між заявником та дитиною склалися теплі, щирі родинні відносини. Хоча стосунки між ними добрі, дівчинка не називає заявника батьком та не сприймає його як такого, зазначаючи, що нею постійно опікувалась бабуся, а із заявником вона довгий час не спілкувалась, знала про нього з розповідей мами та бабусі, що свідчить про те, що і сам заявник не проявляв до неї інтересу, як до доньки. Вказане в сукупності дає підстави вважати, що всиновлюючи дитину заявник переслідує власну мету, що не відповідає найвищим інтересам дитини.

5. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2025 № 179/1672/24 скасовано рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні заяви про усиновлення, та ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви про усиновлення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що є помилковими висновки суду першої інстанції про те, першочерговими мотивами усиновлення дитини є не інтереси дитини та покращення її стану, а є інтереси заявника, який шляхом усиновлення намагається ухилитися від мобілізації та в даному випадку інтереси заявника превалюють над інтересами малолітньої дитини. Суд першої інстанції не врахував, що у заявника на утриманні уже є двох дітей від першого шлюбу, що надає пільги під час повної мобілізації. Крім того, заявник має вроджену ваду з дитинства, що робить його непридатним до військової служби. Таким чином, заявник звертаючись із заявою про усиновлення дитини, яка виявила особисту згоду на її усиновлення, як і її матір-дружина заявника, не мав на меті уникнення мобілізації, а колегією суддів встановлено його мету усиновлення дитини, з якою він проживає сім`єю, утримує її, займається її розвитком, що притаманно обов`язкам батька та що відповідає умовам для усиновлення неповнолітньої дитини. Отже, в даному випадку усиновлення відповідає інтересам самої дитини.

6. Постановою Київського апеляційного суду від 11.09.2024 № 367/9293/23 скасовано рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про усиновлення та ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви. Суд апеляційної інстанції зазначив, що звертаючись із заявою про усиновлення, заявник вже мав право на звільнення з військової служби, оскільки попередньо усиновив уже двох дітей, а тому висновок місцевого суду щодо необхідності усиновлення дитини з метою ухилення від військової служби є необґрунтованим. Є помилковим висновок місцевого суду про те, що виключним джерелом доходу заявника є соціальні виплати, а доходу родини недостатньо для утримання ще однієї дитини з особливими потребами, оскільки такі висновки не узгоджуються з дослідженими доказами. Відсутність у заявників належного їм на праві власності нерухомого майна, не може їх обмежити у праві бути усиновлювачами, а дитину, яку вони мають бажання усиновити, мати батьків та зростати у повноцінній родині.

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2025 № 189/1639/24 скасовано рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про усиновлення та ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви. Відмовляючи в задоволенні заяви місцевий суд вказав, що першочерговими мотивами усиновлення дитини не є інтереси дитини та покращення її стану, а є інтереси заявника, який шляхом усиновлення намагається ухилитися від мобілізації, що підтверджується тим фактом, що проживаючи з дитиною з 2014 року, заявник звернувся до суду з заявою про її усиновлення лише після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України та оголошення загальної мобілізації. Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що при дотриманні всіх умов, встановлених СК України, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Отож, враховуючи вік, стан здоров`я та матеріальне становище усиновлювача, апеляційний суд встановив, що будь-якої корисливої або іншої зацікавленості в усиновленні з боку заявника немає, його намір відповідає вимогам законодавства та моральним засадам суспільства; заявник є здоровою людиною, має стійке бажання виховувати та утримувати дитину, усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов життя. Заявник раніше не судимий, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, веде здоровий спосіб життя, хронічних захворювань та протипоказань щодо усиновлення дитини не має. Є працездатною особою, має стабільний дохід, житло та належні житлові умови для проживання дитини.