Верховний Суд прийняв постанову у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою встановив, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитом є явно завищеним

У вересні 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до позичальника, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 18.08.2021 в сумі 97 412 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19 600 грн, заборгованість за процентами в розмірі 77 812 грн.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 20 000 грн зі строком користування кредитом 21 календарний день за зниженою процентною ставкою 2% в день, стандартною процентною ставкою 3% в день, строк кредитування становить 300 календарних днів.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Верховний Суд висловив правову позицію, що вимога про нарахування та сплату відсотків (2-3% в день), які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

На підставі викладеного Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Зі змістом Постанови Верховного Суду від 12.02.2025 № 679/1103/23 можна ознайомитись за посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/125540068