Судом відмовлено в ухваленні додаткового рішення, оскільки не встановлено підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України (Справа № 285/4798/23)

Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву особи про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, залишено без розгляду у зв’язку із тим, що позивач до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення позову без розгляду.

25.04.2025 до суду звернувся представник відповідача та просив постановити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 142 ЦПК України. В обґрунтування заяви зазначав, що такі витрати понесені відповідачем у зв’язку із необґрунтованими діями позивача, яка подала заяву про залишення позову без розгляду 08.08.2024 та повторно 22.04.2025.

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 142 ЦПК України У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Норми ЦПК України не містять визначення, що слід вважати необґрунтованими діями сторони, проте є визначення зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами. Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства. Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб’єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов’язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Суд позбавлений можливості трактувати звернення особи із позовом - зловживанням, оскільки особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. Подання позивачем заяви про залишення його позову без розгляду - це є його право, гарантоване основоположним принципом цивільного судочинства - диспозитивності процесу. Кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Установивши відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, суд постановив ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.