Кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншим водієм - виключається

Фабула судового акту: Водія було виправдано за ч. 2 ст. 286 КК у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення. Проте апеляційний суд скасував виправдувальний вирок та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК водія звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 рік. Вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Так, апеляційна інстанція визнала водія «Volkswagen Multivan» винним через те що він, рухаючись з перевищенням максимально дозволеної швидкості у населених пунктах (більше 50 км/год), здійснив наїзд на велосипедиста, який виконуючи маневр повороту ліворуч виїхав на зустрічну смугу руху відносно свого напрямку руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volkswagen Multivan». Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Суд визнав порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) такими, що перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП та наслідками, що настали.

У поданій касаційній скарзі захисник засудженого апелював тим, що водій Мультавана не спроможний був об`єктивно виявити велосипедиста завчасно, оскільки останній виїхав на смугу руху засудженого зненацька, із-за машини, яка зупинилась перед поворотом ліворуч на перехресті, пропускаючи іншу. При цьому, дії водія велосипеда у конкретній дорожній ситуації залишились без оцінки суду, що призвело до невірного об`єктивного встановлення моменту виникнення небезпеки для руху. Через це апеляційний суд відповідним чином не встановив причинно-наслідкового зв`язку між порушенням та наслідками.

І ВС ККС погодився із доводами захисника, та направив справу на новий розгляд. ВС пояснив:

Як зазначалось вище, апеляційний суд визнав Фольцвагену винуватим у порушенні ним пункту 12.4 ПДР (перевищення максимально дозволеної швидкості у населених пунктах), яке перебуває у причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками.

Верховний Суд неодноразово акцентував у своїх постановах, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, й обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки ті порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і перебувають із ними у причинному зв`язку. Така позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, передбаченого ст. 286 КК, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17).

Відповідно до усталеної судової практики, у випадку ДТП за участю декількох учасників для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер і черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Отже у цій справі: Повертаючись до матеріалів цього провадження, слід зазначити, що районний суд, констатуючи про недоведеність наявності в діях водія Фольцвагена складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, звернув увагу на висновок судової експертизи та показання експерта згідно з яким швидкість руху автомобіля «Volkswagen Multivan» на момент початку гальмування складала 30…34 км/год, а згідно з наданим відеозаписом становила 70,1…75,9 км/год.

Експерт під час допиту пояснив, що швидкість автомобіля за відеозаписом (70,1…75,9 км/год) визначалася до моменту, коли велосипедист почав змінювати напрямок руху. Однак на якій відстані до цього моменту така швидкість була не вказав, покликався на недостатність даних, які визначив слідчий у постанові. Але це було до моменту, коли автомобіль «Volkswagen» почав гальмувати. На момент початку гальмування швидкість автомобіля становила 30…34 км/год. Це пояснив можливою неповнотою відображення сліду гальмування. Вказав, що дійсну швидкість автомобіля на момент початку гальмування, за таких умов, неможливо визначити.

При цьому місцевим судом враховано висновки, які наведені в пунктах 5 та 6 вказаної експертизи щодо неможливості надати відповіді на питання, чи мав технічну можливість водій автомобіля «Volkswagen Multivan» уникнути наїзду на велосипедиста з моменту виникнення перешкоди для його руху, керуючись вимогами ПДР, а також невідповідність Правилам дій водія та велосипедиста.

Зважаючи на відсутність інших доказів, якими підтверджується обставина перевищення швидкісного режиму в населеному пункті водієм Фольцвагену у момент початку та розвитку ДТП та яка перебуває у причинному зв`язку з її наслідками, районний суд уважав недоведеним, в межах висунутого обвинувачення, порушення ним пункту 12.4 ПДР та його взаємозв`язок із цією ДТП.

Разом з тим, місцевий суд прийняв до уваги інший висновок експерта, згідно з яким «… з технічної точки зору в даній дорожній обстановці небезпека для руху водія автомобіля «Volkswagen Multivan» виникла в момент виявлення ним із-за задньої частини зустрічного автомобіля велосипедиста, який рухався на смугу зустрічну руху, коли дії останнього не відповідали вимогам ПДР та загрожували безпеці дорожнього руху, а у момент виникнення небезпеки для руху водій Фольцвагену при швидкості руху автомобіля 50 км/год не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування екстреного гальмування».

Верховний Суд звертає увагу суду апеляційної інстанції, що справи цієї категорії, а саме щодо участі двох водіїв в дорожньо-транспортній пригоді, потребують ретельної перевірки, зокрема суду необхідно встановити: як дії (бездіяльність) особи, яка керує автомобілем, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й велосипедиста у цьому випадку), перебувають у причинному зв`язку між порушеннями ПДР (кожного окремо) та наслідками, що, в свою чергу, може виключити відповідальність водія.

Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається.

Апеляційний суд у вироку не спростував цього і не зазначив переконливих обґрунтувань щодо створення аварійної ситуації самим водієм автомобіля, а лише зазначив про перевищення ним швидкості, при цьому у висновку експерта, який покладено в основу обвинувального вироку, зазначено, що швидкість автомобіля на момент початку гальмування складала 30…34 км/год, а згідно з наданим відеозаписом становила 70,1…75,9 км/год, що, на думку Суду, потребувало і потребує ретельної перевірки.

Джерело: Протокол