Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Постанова КЦС ВС від 15.11.2023 № 308/7190/21 (61-10857св23):

https://reyestr.court.gov.ua/Review/115031204

Встановивши порушення установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Посилання касаційних скарг на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є безпідставними, так як у справі, яка переглядається, інші фактичні обставини, інше доведення позовних вимог й обов`язковості складових цивільно-правової відповідальності.

Крім того, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, так як заявником у порушення свого процесуального обов`язку не направлено іншим учасникам справи всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат, що призвело до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавило можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.

При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У зв`язку з цим суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Посилання касаційної скарги на те, що відповідачі зареєстровані в ЄСІТС, а тому мали можливість ознайомитися із заявою і додатками до неї в системі Електронний суд, є безпідставними, так як заява представника позивача разом із додатками до неї в якості доказів подавалися безпосередньо в письмовій формі до канцелярії міськрайонного суду, а не в електронній формі.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи правила частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, не врахували, що докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України й, відповідно, застосувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи, а саме повернення заяви без розгляду (частина четверта статті 186 ЦПК України), також не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, провадження № 14-382цс19, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства,

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, додані до заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення документи є доказами витрат позивача на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували положення статті 83 ЦПК України, яка регулює порядок подання доказів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Встановивши порушення установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Наведені у касаційних скаргах інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Центр дослідження судової практики